 Версія для друку
 Написати листа
Сучасна територія та історія регіону, адмінустрій регіону
Найдавніші археологічні пам`ятки Нікопольського району датовані добою неоліту (IV - середина III тисячоліття до н.е.), представлені похованнями дніпро-донецької археологічної культури. Енеолітичні пам`ятки виявлено в селах Капулівка та Чкалове. На території району перебувало доісторичне населення культури багатоваликової кераміки, ямної, кемі-обінської, катакомбної, зрубної, середньоостогівської та білозірської археологічних культур. Протягом І тисячоліття до н.е. і І тисячоліття н.е. на території району перебували кочові племена і народи: кіммерійці, скіфи, сармати, гунни, авари, протоболгари, печеніги, половці.
На території району розташовуються археологічні пам`ятки Нікопольського курганного поля з найбільш відомими курганними комплексами: Чортомлик (розкопаний у 1862-1863рр.), Товста могила (1971р.), Соболева могила (1991р.). Всесвітньо відомі пам`ятки скіфської доби представлені електровою вазою (курган Чортомлик) і золота пектораль (Товста могила).
У XIII-XIV ст. територія району входила до складу Західного улусу Золотої орди, після 1362 року її включено до складу Великого князівства Литовського, але з кінця XV ст., внаслідок воєнної активності Кримського ханства, перетворюється на Дике Поле. Одночасно тут з`являються перші козацькі осідки, у 1550р. історичними джерелами зазначено уходи (поселення) Базавлук і Томаківка. У XVI – XVIII на території району розміщувалися п`ять Запорозьких Січей (Томаківська, Базавлуцька, Микитинська, Чортомлицька, Нова або Підпільнянська). Перша Запорозька Січ виникла у ІІ пол. XVI ст. о.Томаківка, що проіснувала до 1593р., остання, Нова Січ зруйнована 5 червня 1775 року. Головною пам`яткою козацької доби на Нікопольщині є могила кошового отамана Івана Сірка, розташована поблизу с.Капулівки. З І пол. XVIII ст. ведуть родовід сучасні населені пункти району: с.Покровське (1734р.), Капулівка і Шолохове (1740-ві роки).
З кінця XVIII ст. територія району ввійшла до складу Катеринославської губернії Катеринославського повіту, поділялася на дві волості: Нікопольська і Томаківська. На 1917р. кількість волостей склала 10. Наприкінці XVIII ст. засновані села Лошкарівка, Червоногригорівка (Чернишівка), Сулицьке, Лиманське, Олексіївка; більшість населених пунктів району засновані в ХІХ ст.
З 1886р. почалася експлуатація марганцевих рудників, 1903р. побудовано залізницю (Друга Катеринивська залізниця). З початком індустріалізації помітно змінюється етнічний склад, збільшується кількість росіян, євреїв, німців. Поселення німців-колоністів (більшість їх належали до релігійної секти менонітів і представляли змішане німецько-голландське походження) з`явились на початку ХІХ ст. На початку ХХ ст. вони становили одну із найбільш численних національних меншин в Нікопольському районі.
Населення Нікопольщини підтримувало українську національну революцію 1917р., визнало владу Центральної Ради й проголошення Української Народної Республіки. З кінця квітня 1918р. Нікопольщина перебувала в складі Української гетьманської держави Павла Скоропадського. Упродовж 1918-1920рр. на території району велися бойові дії між червоними військами, денікінцями, махновцями й врангелівцями. У жовтні 1920р., після перемоги під Шолоховим Другої кінної армії, на території району остаточно установлено радянську владу.
Навесні 1920р. здійснено першу спробу створення Нікопольського району, що був у складі Катеринославського повіту. 12 жовтня 1921р. його перейменовано у Нікопольський повіт Катеринославської губернії, що складався з 14 волостей. 13 лютого 1923 року в наслідок реформи адміністративно-територіального устрою в УРСР утворено Нікопольський (9 сільських рад, 48 населених пунктів) та Шолоховський (12 сільрад з 83 населеними пунктами) райони, що входили до складу Криворізької округи. Формування території району продовжувалося у 1928р., коли здійснено об`єднання Нікопольського та Шолоховського районів в один Нікополь-Мангановий район. Після утворення Дніпропетровської області у 1932р., у 1934р. Нікополь-Мангановий район був скасований, а сільради, що раніше входили до його складу переведено в підпорядкування нікопольських міських органів влади. У 1940р. населені пункти Нікопольщини розмежовано між Сталіндорфським і Чкаловським районами. У повоєнний час, у 1946р. Чкаловський район перейменовано знову на Нікопольський, однак у 1961р. його об`єднали з Томаківським районом. Лише у 1965р., унаслідок реорганізації Томаківського району, відбулося остаточне формування території Нікопольського району.
Територіальні контури району набули сучасного вигляду після створення Каховського водосховища в 1954-1959рр. У той же час виникли нові населенні пункти: Кам'янське, Придніпровське, Менжинське.
Становлення сучасної системи організації місцевої влади після проголошення незалежності України тривало упродовж 1991-1998рр. В умовах наростання кризи адміністративно-командної системи, у 1990р. структура органів місцевої влади зазнала помітних змін. З 1998 року створено інституцію місцевих державних адміністрацій і розмежовано функції місцевої представницької та виконавчої влади.
Нікопольський район розташований на півдні Дніпропетровської області, за 120 км від обласного центру. Адміністративним центром є місто Нікополь, місто обласного підпорядкування. Загальна площа території району складає - 194,3 тис. га, займаючи 6,3% площі області, він є третім за розміром серед 22 районів області.
На півночі межує з Солонянським і Софіївським, на заході - з Апостолівським, на сході – з Томаківським районами, на півдні омивається водами Каховського водосховища і простягається з півночі на південь – 62 км, а із заходу на схід – 55 км.
Перетинають район залізничні магістралі Запоріжжя – Нікополь - Апостолове протяжністю 43 км, Апостолове - Нижньодніпровськ – протяжністю 15 км, автодорога державного значення Кіровоград – Запоріжжя, Дніпропетровськ – Нікополь, Нікополь – Щорськ, загальною протяжністю 105,1 км.
У геоморфологічному відношенні територія району розподіляється на надпойменну Нікопольську терасу та правий берег р.Дніпро. Надпойменна тераса пролягає на північ від сіл Капулівка, Покровське до м.Орджонікідзе, с.Катеринівка. Основна частина території району розташована на правому березі р.Дніпро. Переважним елементом рельєфу тут є схили різної крутизни, протяжності та форми. У цілому рельєф сприятливий для землеробства.
На землях району знаходиться один з найбільших у світі Нікопольський марганцеворудний басейн, де в 8 кар’єрах добувають марганцеву руду шахтним способом.
Основна частина території району розташована на правому березі Каховського водосховища. Переважним елементом рельєфу тут є схили різної крутизни, протяжності та форми.
У цілому рельєф сприятливий для землеробства.
На землях району протікають ріки Солона, Базавлук, Кам’янка, Ревун, Томаківка та Базавлучок.
Район відноситься до південно-помірної засушливо-кліматичної зони, для якої характерні наступні показники. Середньорічна температура повітря +8,80, середня температура самого прохолодного місяця (січень) –50, абсолютний максимум температур досягає + 390 у липні, абсолютний мінімум в січні та лютому досягає - 390. Сума опадів на рік – 401 мм, за вегетаційний період складає 240 мм. Протяжність вегетаційного періоду складає 165-175 днів. Весняні заморозки припиняються в середньому в кінці квітня, а осінні починаються в жовтні. Влітку опади випадають переважно у вигляді злив. Вітри переважно східні. Взимку вони викликають різке пониження температури, а влітку її підвищення.
Адміністративно – територіальний устрій складають одна селищна та п’ятнадцять сільських рад. У районі 68 населених пунктів. Адміністративний центр – місто Нікополь.
Загальна площа території (км2) | Кількість населення,
тис. осіб | Кількість виборців | Кількість нас. пунктів | Кількість міськрад | Кількість селищних рад | Кількість сільських рад |
1943 кв. м | 42 740 | 32886 | 68 | - | 1 | 15 |
Версія для друку
Написати листа
|